Народився 30 жовтня 1969 року в місті Селідове, Донецької області.
З початком повномасштабного вторгнення ворога, 21 березня 2022 року, був мобілізований Покровським РТЦК та СП.
Свій бойовий шлях проходив, самовіддано виконуючи завдання із забезпечення національної безпеки й оборони, відсічі і стримування збройної агресії російської федерації.
12 квітня 2022 року в ході виконання бойового завдання в районі населеного пункту Мар’їнка, Донецької області водій-санітар Олександр Палій отримав важкі поранення.
У 2023 році за станом здоров'я був переведений до Бахмутського РТЦК та СП, де ніс службу на посаді старшого стрільця відділення охорони Бахмутського районного територіального центру комплектування та соціальної підтримки.
Попри отриману інвалідність та повне законне право на звільнення з лав ЗСУ, він прийняв рішення продовжити службу та до останнього подиху захищати рідну землю. Олександр був не лише хоробрим солдатом, а й турботливим, люблячим батьком чотирьох дітей: синів Бориса та Антона, доньок Валентини та Анни.
Загинув 14 травня 2026 року, під час виконання службового завдання в місті Краматорськ, Донецької області.
Поховали воїна 18 травня 2026 року на Алеї Слави центрального кладовища міста Верхньодніпровська, Верхньодніпровської міської територіальної громади, Кам’янського району, Дніпропетровської області.
Нагороджений відзнакою Міністерства оборони України - медаллю «За поранення»