Людина говорить про завдання шкоди собі, є дезорієнтованою, не може назвати своє ім’я чи місце перебування, погрожує нашкодити іншим, плаче або кричить – все це може бути ознаками сильного стресу (більше про них тут).
Ці ознаки є природними та з часом можуть змінюватись. У деяких людей можуть бути більш тривалі та інтенсивні реакції. У надзвичайних обставинах це нормально, однак може призвести до того, що людина перестає нормально функціонувати. Що робити, щоб допомогти?
1. Безпека понад усе! Впевніться, що вашому співрозмовнику та іншим людям нічого не загрожує.
2. Скажіть людині, що ви хочете їй допомогти. Якщо потрібно, представтесь.
3. Зберігайте спокій. Не кричіть на людину та не обмежуйте її фізично.
4. Проявіть терпіння та переконайте людину, що ви готові її вислухати (як правильно слухати, читайте тут). Однак не змушуйте говорити.
5. Запропонуйте тихе місце для розмови, безалкогольний напій чи ковдру – ці прояви турботи дадуть відчуття безпеки. Запитайте про потреби людини – не вважайте, що ви самі це знаєте.
6. Поверніть людині відчуття контролю над ситуацією. Якщо вона тривожиться, запропонуйте їй дихальні вправи. Якщо втратила відчуття зв’язку з реальністю, нагадайте їй, де вона перебуває, день тижня та хто ви. Попросіть назвати речі, які є у безпосередньому оточенні: «Скажіть, що ви чуєте?», «Назвіть, що стоїть поруч з вами».
7. Допоможіть інформаційно – підкажіть людині, де та яку допомогу вона може отримати. Переконайтесь, що вас зрозуміли. Уточніть, чи має людина додаткові запитання.
8. Намагайтесь не залишати співрозмовника наодинці. Якщо у вас немає змоги бути поруч, знайдіть надійну особу (колегу, друга), яка може подбати про людину, доки ви не знайдете допомогу чи допоки людина не заспокоїться.
9. Зверніться за спеціалізованою допомогою. Не намагайтесь зробити більше, ніж ви можете (дізнайтеся про Кола контролю).
Дозвольте професіоналам (психологам, лікарям, медсестрам) надати допомогу. З’єднайте людину напряму з необхідною службою або переконайтесь, що вона має контакти та чіткі інструкції з отримання подальшої допомоги.