Якщо ви спілкуєтесь з людиною, яка користується послугами помічника чи, наприклад, перекладача жестової мови, звертайтесь особисто до людини, а не до супроводжуючого чи помічника. 

Інколи до вас можуть звернутись із проханнями говорити гучніше. А деякі люди з порушеннями слуху можуть не знати жестової мови, але вміють читати по губах. Тоді вас можуть попросити артикулювати чіткіше. Не гучніше, а саме – чіткіше промовляти слова. Ба більше, крик інколи може нашкодити комунікації, адже він спотворює вираз обличчя, і людині може бути важко зчитати інформацію по губах.

Важливо не ховати своє обличчя, не відвертатись убік, щоб ваші слова не втрачали емоційного забарвлення і інтонації.

Якщо вашого співрозмовника є труднощі з вимовою слів, не поспішайте і дочекайтесь доки людина завершить думку. Не намагайтесь договорити за неї чи виправляти її фрази. 

Якщо людина починає показувати картки або приклеювати їх у певному порядку – це теж спосіб комунікації. Цю інформацію потрібно сприймати візуально, оскільки це базовий рівень, зрозумілий для всіх. Будьте відкритими. Спробуйте зрозуміти, що саме намагаються сказати за допомогою карток. Відповідайте по мірі своїх сил. Наприклад, якщо у вас запитують дорогу, покажіть напрямок рукою або складіть відповідь за допомогою цих же карток. 

Якщо ви йдете в гості плануєте зустріч з людиною чи дитиною, які комунікують картками або жестами, вивчіть базові речі, які можуть знадобитися для взаємодії. Якщо ж ви надаєте послуги, то варто мати набір карток альтернативної комунікації та соціальні історії, які пояснюють правила, що діють у вашому закладі. Наприклад, якщо не можна кричати, зробіть відповідну. Ви маєте заздалегідь продумати кризові ситуації, які можуть виникати, та підготувати картки для цих випадків відповідно до ваших послуг.

Але якщо ви чогось не розумієте з розмови, не робіть вигляд, що вам усе ясно. Не бійтесь перепитати чи уточнити відповідь. Якщо ви зовсім не розумієте людину, варто перепросити та завершити комунікацію.